Боровський монастир. Отець Власій - Борівський монастир. Старець Боровського монастиря

Історія Пафнут'єва Боровського монастиря, а також доля його засновника відображають дивовижні події. Про них згадується в літописах російської землі. Пам'ятником державної слави і духовною святинею вважається Будинок Різдва Пречистої Богородиці і великого чудотворця Пафнутия.

Початковий етап духовного розвитку засновника монастиря

Боровський монастир названий в честь преподобного Пафнутия, який був народжений в селі Кудиново (приблизно в 4 кілометрах від міста Боровска) в сім'ї, відрізнявся благочестям. У момент хрещення чудотворець отримав ім'я Парфеній. У нього був дід, який, згідно з давніми переказами, був татарським баскаком, який прийняв православну віру. Коли Парфенію виповнилося двадцять років, він вступив у Високо-Покровкий Борівський чоловічий монастир, де відбувся його постриг і наречення новим ім'ям - Пафнутій. Настоятель, помітивши сердечне бажання юнака, призначив йому наставника - старця Микиту, який протягом дев'ятнадцяти років був управителем Висоцького Серпуховського монастиря і ходив в учнях у преподобного Сергія Радонезького.

Житіє святого

Через двадцять років високої духовної життя Пафнутій духовно зріс до рівня «учительного чоловіка». Митрополит Фотій, який курирував усі православні монастирі в Росії, удостоїв його честі стати ігуменом обителі. В 1444 році преподобний залишив монастир Покровський за велінням Божим. Оселився він недалеко, в пустельному місці, де впадає річка Истерьма в Протву, в трьох верстах від Боровска. Незабаром там теж була створена обитель. Пізніше до неї додалася церква в ім'я Різдва Богородиці, побудована за наказом митрополита Іони.

Більше:

Онікс: властивості каменю, магія і знаки зодіаку

Онікс - камінь властивості якого розбурхували людську свідомість ще з біблійних часів. Він був і залишається визнаним виробним матеріалом, оберегом, провідником енергії і символом-зберігачем стихії, магічним інструментом і просто прикрасою.Суперечки ...

Магічні камені. Аквамарин

Серед безлічі коштовних каменів є один чудовий камінь, що втілює собою море, – аквамарин. Цей термін ввів лейб-медик короля Рудольфа II Боецій де Ботте. Перекладається слово аквамарин як «морська вода». Колір варіює від небесно-блак...

Як розкладається пасьянс старовинний?

Коріння добре изветсного нам слова "пасьянс" - фарнцузские, і в перекладі на рідну мову означає це слово - «терпіння». Дійсно, терпіння необхідно всім тим, хто захоплюється пасьянсом. Існує безліч легенд про походження цієї гри. Деякі дже...

Добровільне зречення Пафнутия від мирського життя не було надзвичайно суворим, але він суворо дотримувався всі церковні благочиння, правила, статут. Будучи охоронцем канонів, він не визнавав митрополита Іону, так як той був обраний, але не затверджений Патріархом Константинопольським, що стояв над усіма монастирями в Росії.

Святі діяння Пафнутия

Датою заснування Боровського монастиря вважається 1444 рік. Пафнутій називав його будинком пречистої Матері Божої. На обраному терені святий здійснював свою діяльність більше тридцяти років. Він освячував монастир своїми молитвами і працею, збирав у ньому братію і виховував всіх в послуху і страху перед Богом.

Після отримання Пафнутием від Господа сповіщення про свою наближенням смерті він проводив залишився час у безперестанних молитвах і пості, навчаючи учнів. Преподобний поклав сподівання про власну душу і про ввіреній йому обителі на Бога і Пречисту його Матір. Прожив він, догоджаючи Господа житієм подвижника, 82 роки. За цей час Пафнутій зібрав братію з дев'яноста п'яти осіб.

Шанування святого за життя

По відношенню до мирян преподобний Пафнутій був суворий. Від бояр і князів він відмовлявся приймати дари і листи. Незважаючи на те, що православні монастирі відкривалися тоді вже на Русі в чималій кількості, саме обитель Пафнутия користувалася великою популярністю. Його особливо шанували деякі великі князі, що звело преподобного в ранг фамільного святого. Сам Іван Грозний нібито народжений завдяки молитвами старця Пафнутия. Цар зарахував його ім'я до ряду великих святих, яких оберігали всі чоловічі монастирі Москви (до них відносилися Кирило Білозерський і Сергій Радонезький).

протягом 18 років у преподобного Пафнутия проходив навчання іонічному виховання Йосип Волоцький. Згодом він став великим церковним діячем. Йосиф очолив Боровський монастир після смерті Пафнутия в 1477 році.

Послушники і прихильники великого святого

До постриженикам Пафнутия відносяться:

1. Йосип Вассиан Санін, який став автором описи житія преподобного.

2. Преподобний Давид, який заснував Вознесенську пустелю.

3. Хрещений батько Івана Грозного.

4. Преподобний Даниїл, заснував Троїцький монастир на території Переяславля-Залеського.

Пафнутій схвалював об'єднання під владою московської удільних князівств, тому його підтримували голови феодальної монархії. В 1467 році Боровський монастир поповнився ще й кам'яним собором ім'я Різдва Богородиці. Оформити його запросили відомого в той час іконописця Митрофанов. Великий мислитель і художник справив великий вплив на формування в монастирі особливою ремісничої традиції. У числі тих, хто глибоко пройнявся нею, був святий Макарій. Він також є пострижеником старця Пафнутия. Пізніше Макарій очолював Російську Православну Церкву (з 1542 по 1563 рік).

Шанування Пафнутия після смерті

Свою душу старець Боровського монастиря зрадив в Божі руки першого травня (за старим стилем календаря) в 1477 році, увечері, за годину до заходу сонця.

Господь сотворив через угодника свого безліч чудес, залишивши наступним поколінням приклад життя, яка угодна Йому. Про Пафнутии збереглася свята пам'ять до сьогоднішніх днів. Божою волею обитель його неодноразово зберігалася від розорення. В нинішній час Господь являє святого молитовником і предстателем за всіх людей, які з любов'ю і вірою приходять до Нього.

Початок великої історії монастиря

В шістнадцятому столітті Пафнутьев (Боровський) монастир ставодним з найбільш багатих і прославлених на території Росії. Саме в ньому в 1513 році, влітку, перед тим як висуватися в напрямку Смоленська, зупинялися основні сили державного війська, які очолював Василь Третій. Монастирі Калузької області в той час були недостатньо захищені від вторгнення нападників супротивників. Але це змінилося досить скоро. Вже у другій половині шістнадцятого століття Боровський монастир був обнесений кам'яними стінами та оснащена баштами. Він займав вигідне стратегічне положення на південно-західних підступах до Москви. Стіни і вежі значно постраждали в роки Великої Смути, але були відновлені в сімнадцятому столітті уродженцем Кашина Шатуриным Трохимом, який був потомственим каменярем і справжнім майстром своєї справи.

Архітектура монастиря

При монастирі в 1511 році звели храм імені Різдва Христового. Також в ньому спорудили величну трапезну палату. В кінці цього ж століття Соборний храм перебудували. Він став одним з найдосконаліших на той час. П'ятиглавий, має чотири стовпи, Боровський монастир мав таку архітектуру, в якій явно простежувалися характерні риси Архангельського собору, що входить до складу Московського Кремля. В 1651 році його розписали фресками, а в 1651 побудували північний боковий вівтар імені святої великомучениці Ірини. Композицію архітектури самого собору порушили в дев'ятнадцятому столітті переробкою куполів і створенням притвору.

Великі втрати

Коли до Боровску в липні 1610 року прийшов Другий Лжедмитрій, званий в народі Тушинським злодієм, у його військ не було достатньо сил і можливості взяти фортеця-монастир. Сталося це лише тоді, коли воєводи-зрадники самі відкрили ворота. В обителі відбулася нерівна сутичка. Силою багатотисячного війська були винищені всі місцеві жителі, які заховалися у монастирі, і братія. Князь Михайло Волконський, який очолив оборону, в бою був убитий в Соборному храмі. Також загинули архімандрити Никон (настоятель обителі) і Йосип, який був захисником Троїце-Сергієва монастиря. Напали воїни викрали всі багатства. При цьому жалувані грамоти і документи монастиря згоріли при пожежі. Саме на знак вшанування пам'яті про подвиг князя Волконського і про цю обороні у Боровска з'явився власний герб. На ньому зображено символ вірності - серце з хрестом в обрамленні лаврового вінка.

Розквіт після скорботних часів

Після розорення Пафнутьев монастир не тільки був відновлений, але і пережив період розквіту. Сталося це в сімнадцятому столітті. У той час був сформований архітектурний ансамбль монастиря, який майже не змінився до нинішнього часу. Його відвідувачі в 19 столітті відзначали, що він дуже доглянутий, в ньому відчувалося особливе спокій, тиша і спокій. У 17-19 століттях Пафнутьев (Боровський) монастир славився рідкісними фресками та іконами, багатою бібліотекою і ризницею. До обителі у 1744 році були приписані 11000 селян. До наших днів не дійшли імена видатних подвижників того часу. Однак виходячи з того, який дух в монастирі, як налагоджений його спокійний побут, можна зрозуміти, наскільки розмірено і тихо в працях послуху і монастирських службах протікало їх життя.

В'язні

В 1666-1667 роках у в'язниці Боровського монастиря містили сумно знаменитого протопопа Авакума. Потім він був засланий в острог Пустозерья. Також в ув'язненні в монастирській в'язниці, згідно з указами государя, перебувала бояриня Морозова, яка опиралася в розколі. Крім того, в острозі містили її сестру Урусову і дружину стрілецького полковника Данилова. Ці жертви пропаганди розкольників восени 1675 року тут і померли від голоду.

Зміни

Монастир навіть після всіх руйнувань процвітав. Цьому не змогли перешкодити і триразові набіги армії Наполеона у 1812 році. Так само, як і в 1610 р., тоді розграбували чоловічий монастир (фото обителі Пафнутия ви можете побачити в статті) і спалили бібліотеку. Але найбільше розорення було попереду. У 1932 році монастир закрили. На його території був розміщений музей. Пізніше обитель була перетворена у виправно-трудову колонію. Потім її облаштували для школи механізації, в якій навчали сільському господарству. Монастирський некрополь був знесений, а на його місці в 1935 році звели навчальний корпус школи.

Відродженню обителі нічого не змогло перешкодити. І посприяв цьому святої Пафнутій. У ніч з 13 на 14 травня 1954 року, в день вшанування преподобного, звалився центральний купол Різдвяного собору. Стояла в храмі техніка, яка належала училищу, була розчавлена. Реставраційні роботи почалися в 1960 році.

Встановлення духовності

Сільськогосподарський технікум вивели з території Боровського монастиря в 1991 р. Влітку того ж року в нього стали приходити перші насельники. Символічним стало призначення першим намісником обителі ігумена Никона (в миру Худякова). Він був духовним сином архімандрита Амвросія. Той, у свою чергу, був останнім, хто залишився з братії монастиря, що існувала до його закриття. Так було збережено духовне спадкоємство. Церква святого пророка Іллі, в якій розмістили частину мощей преподобного Пафнутия, освятили в 1991 році, тринадцятого квітня. Її привіз Митрополит Боровський і Калузький Климент з Псковсько-Печерського монастиря, де вона до цього зберігалася.

Влітку 1994 року в соборі нарешті почалисядовгоочікувані святкові та урочисті богослужіння. У ньому побудували іконостас, що складається з трьох ярусів, і влаштували приділ на честь Пафнутия. Дзвони були поставлені на місце в 1996 році.

Священний магнетизм монастиря

В 1994 році перетнулися дві ювілейні дати - п'ятсот п'ятдесят років з моменту заснування обителі і шістсот з дня народження преподобного Пафнутия. З такої нагоди Боровський монастир відвідав Алексій Другий - патріарх Московський і всієї Русі. Він здійснив хресний хід і урочисте богослужіння.

Місце древньої обителі, яка була заснована ще в середині п'ятнадцятого століття Пафнутием Боровським, і донині є мальовничим і тихим. З початку існування монастиря вона притягує, наче магніт, прочан з різних куточків Росії і зарубіжжя (як ближнього, так і дальнього), які відвідують обитель для відпочинку від життєвих тягот. Вони приходять, щоб в монастирських стінах відпочити від насущних проблем, скинути зі своїх плечей тягар повсякденних турбот, насолодитися внутрішньої тишею намоленного століттями місця.

Богослужіння та паломництво

Чим славиться Калузька область? Боровський монастир, який розташований на її території, є місцем паломництва жителів як довколишніх населених пунктів, так і інших міст, країн. Навіть з Москви їдуть туди, щоб поклонитися мощам Пафнутия і відстояти службу, яку править отець Власій. Борівський монастир публікує розклад своїх добових богослужінь у власній газеті «Вісник», і навіть в Інтернеті на офіційному сайті. При обителі діє дитяча недільна школа. Також в монастирі можна послухати лекції для дорослих, здійснити спільний перегляд фільмів про духовенство і обговорити їх. У 2011 році в обителі створили Православну дружину Боровського краю, яка сприяє об'єднанню молодих людей, заснованого на ідеалах служіння суспільству і ближнім.

Допомога обдарованим дітям і підліткам

В літній період в монастирі приймають групи дітей-скаутів і юних художників, які проходять навчання в художньому училищі Калуги. Вони здійснюють практичні заняття в даній місцевості. Протягом останніх декількох років в обителі організовується дитячий наметовий польовий патріотично-православний табір під назвою «Стратилатъ». Щороку в ньому відпочиває більше сорока чоловік. На базі табору з 2011 року вже три рази проводився зліт «Пафнутьевград», в якому брали участь молоді православні люди.

Діяльність та відзначення святого місця

В Пафнутьевском монастирі активно здійснюється друкарська діяльність. В ньому видають журнал для дітей «Кораблик», газету для батьків і вчителів «Боровський просвітитель», тижневик «Вісник» і книги духовної спрямованості. Протягом всього року паломники можуть здійснювати екскурсії по обителі, де працює книжкова і іконна лавки, бібліотека. Крім цього, Боровський монастир вважається найбільшим організатором районних освітніх читань. Це щорічний захід для парафіян спрямоване на розвиток моральності та духовних цінностей у населення. Під час великих свят, таких як День пам'яті преподобного Пафнутия і Різдво пресвятої Богородиці, в монастирі накриваються столи в трапезній для всіх бажаючих.

Калузька область, монастир. Отець Власій

Схиархімандрит Власій (в миру Перегонцев) з'явився на світ 8 лютого 1934 року. Сім'я богослужителя була віруючою. Бабуся його - схимонахиня. Вона з раннього віку виховувала Власія в побожності і віри. Це доводилося приховувати в часи радянської влади. Після школи Перегонцев поступив в медичний інститут Смоленська. Майбутній священик ходив таємним чином на молитви в собор.

Інформацію донесли ректору інституту, після чого почалося цькування віруючого студента. Це стало неприйнятним для Перегонцева, і в результаті він прийняв рішення залишити навчання і виїхати до Тамбовську область. Там він зустрів отця Іларіона (Рыбаря), від якого отримав пропозицію поїхати в Закарпатську область. Після прибуття в монастир святого Лавра і Флора колишній студент змінив ім'я. Причиною такого рішення стало оголошення його у всесоюзний розшук. Через кілька років після цього здійснили постриг батька Власія в мантію однойменного святого Севастійського.

Початок духовного шляху Перегонцева

З 1991 року і по теперішній час очолює старець Власій Боровський монастир. Але як він досяг звання схиархімандрита? Ставши духовною людиною, відбувся медик був у слухняності келейника у отця Іларіона. В період гонінь на Церкву, коли при владі був Хрущов, монастир закрили. Власій змушений був повернутися в Смоленськ і відновлювати документи. Представники законної влади запропонували йому залишити чернецтво і продовжити навчання в інституті, але він відмовився. Власій був удостоєний прийому у архієпископа Гедеона, який прийняв його до себе в собор. Майбутній схиархімандрит почав служіння з прибирання вівтаря. Пізніше він став псаломщиком, потім регентом, дияконом, після священиком і келейником. Коли Гедеона в 1972 році перевели в єпархію Новосибірська, разом з ним в Сибір вирушив і отець Власій. Пізніше його призначили на служіння в Тобольський Покровський собор.

Остання обитель старця

Коли в 1991 році Митрополит Калузький і Боровський Климентблагословив Власія на заступництво Пафнут'єва монастиря, його стало відвідувати все більше людей. Всі вони потребували духовної допомоги. У 1998 році покинув отець Власій Борівський монастир і виїхав на гору Афон. Там серед ченців він прожив п'ять років. Потім він знову повернувся в Пафнутьев монастир, де і знаходиться до цього дня. Зустрічі з батьком Власием шукають тисячі прочан зі всього світу. Одні приходять до старця, щоб позбутися від невиліковних недуг, інші - щоб отримати життєвий рада для вирішення важливих мирських справ. Багато хто знаходить в його особі духовну підтримку. Для кожного прихожанина Власій знаходить дохідливий простий відповідь.

Сучасні підрозділу

Недалеко від стін монастиря, в сосновому парку, на узвишші знаходиться підсобне господарство. Воно являє собою повноцінну ферму, має житлові приміщення для персоналу, сіносховища, обори з коровами, кіньми, свинями, пташником, полями і ставком.

На першому поверсі трапезній монастиря розташовується просфорня, а також пекарня. В них для потреб братії і паломників виготовляють хліб, печиво, булочки, пиріжки. Основна частина роботи виконується ручним способом. Також відновлено технологія приготування тіста на заквасці без додавання дріжджів, яка використовувалася в старовину.