Рентабельність власного капіталу як параметр системи ефективного управління банком

Управління капіталом є важливою і необхідною складовою системи управління банком чи підприємством у цілому, що забезпечує стабільність їх роботи в сучасних ринкових умовах. Модель управління капіталом являє собою сукупність елементів, що включають принципи і методи управління, спрямовані на формування оптимальної величини та структури капіталу, ефективне його використання, і де головним критерієм є рентабельність власного капіталу.

До принципів, на яких базується будь-яка така модель, слід віднести:

- рівень включеності в загальну систему управління;

- системний характер прийняття рішень;

- гнучкість, адаптивність і динамізм управління;

- множинність управлінських моделей;

- спрямованість на найважливіші завдання розвитку установи або підприємства;

- правовий захист;

- оптимізація управління, при якій рентабельність власного капіталу стає основним критерієм її ефективності.

На нинішньому етапі розвитку економіки основною метою управління капіталом є рентабельність власного капіталу банку та забезпечення фінансової стійкості та безпеки в довгостроковому періоді з урахуванням максимізації його ринкової вартості.

Досягнення цього передбачає:

- виведення банку на режим функціонування, коли чиста рентабельність власного капіталу і структура, досягнуто оптимальних параметрів;

- розподіл сформованого капіталу за видами використання;

- створення середовища для виходу на оптимальну рентабельність власного капіталу, досягнення максимальної прибутковості при очікуваному рівні ризику;

- зниження загроз фінансових ризиків при запланованому рівні його прибутковості;

- забезпечення фінансової рівноваги банку;

- необхідний рівень контролю з боку засновників;

- забезпечення гнучкості управління;

- приведення показників оборотності капіталу у відповідність з тим, яка сформована рентабельність власного капіталу;

- своєчасне реінвестування капіталу підприємства.

Система управління включає в себе такі підсистеми:

- управління власним капіталом, сформованим як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел;

- управління запозиченим капіталом, залученими з використанням таких внутрішніх джерел як внески учасників, випуск акцій і ін;

- організація роботи з позиковим капіталом (банківський, товарний кредити, емісія облігацій та ін);

- оптимізація структури.

Управління капіталом банку ґрунтується на стратегії та тактиці управління. Стратегію можна представити у вигляді основного напряму діяльності банку для досягнення поставлених цілей. Стратегія управління капіталом не повинна суперечити загальній стратегії розвитку самого банку, оскільки є її складовою. Визначення стратегії управління капіталом необхідно здійснювати з урахуванням особливостей його формування і використання, умов зовнішнього середовища, а також цілей і напрямків діяльності банку. Отже, стратегія управління капіталом повинна бути орієнтована на поліпшення основних показників, які характеризують ефективність формування і функціонування капіталу, сприяти зміцненню фінансової стійкості.

Тактика управління передбачає використання конкретних методів та прийомів для досягнення мети в конкретній ситуації, в певний момент часу.

Управління капіталом передбачає використання двох груп інструментів:

1. Зовнішні інструменти являють собою сукупність певних важелів на макрорівні, які впливають на процеси формування та використання капіталу на мікрорівні (державне регулювання діяльності банків, ринку активів, валютне регулювання; доступність кредитних ресурсів).

2. Внутрішні інструменти управління, які спрямовані на підвищення ефективності використання за рахунок оптимізації внутрішніх факторів розвитку банку , виявлення прихованих можливостей і резервів (стратегія формування капіталу і цільова фінансова політика, методика вибору оптимального джерела фінансування, система внутрішніх нормативів по окремим аспектам формування капіталу та ін).

Таким чином, управління капіталом передбачає пошук і прийняття рішень, які гарантують задану ефективність його використання, за допомогою впливу на величину, рентабельність власного капіталу, структуру та джерела формування капіталу. При цьому механізм управління капіталом передбачає: визначення цілей і завдань управління, контроль над їх виконанням; розроблення стратегії і тактики управління капіталом; використання сучасних методів і моделей у процесі управління; своєчасний аналіз ефективності використання капіталу та оптимізацію управління ним.